Архів Публікацій

Свято Сонячного Прапора (відео)

22.03.1918 р. УНР з Грушевським на чолі, затвердила жовто-блакитний прапор.

Згадаємо письменників того часу. Так в одному з віршів В. Сосюри читаємо: „Жовто-блакитний там прапор віє“.

У романі У. Самчука „Волинь” вказано: „На всіх будинках, на всіх крамницях – жовто-блакитні прапори“.

 

Поет Б. Кравців у своєму вірші „Сімнадцятого року” пише: „І ми із жовто-синіми стяжками ішли походом і Славу кричали“.

Василь Онуфрієнко у своїй поемі „Симон Петлюра” зазначено: „Петлюрине ім’я… Мов прапор святий жовто-синій“.

У творі Івана Чайки „Дзвони над Лютенькою” читаємо: „Над ними розвівався на вітрі жовто-блакитний прапор“.

У повісті М. Кушніра „Бій під Крутами” написано: „Зірвався вітер, і з Софіївської площі залопотів жовто-блакитним прапором над головами юнаків…”.

Юрій Лавріненко згадує про 1917 рік (Чорна пурга): „… Носили жовто-блакитний прапор Самостійної України“.

Григорій Костюк у своїх спогадах „Зустрічі й прощання” пише про масові демонстрації 1917 року: „… Безмежне море людей, переткане червоними і жовто-блакитними прапорами“.

Нарешті, процитуємо вірш “Українське військо, мов з могили встало…”, який був заримований Олександром Олесем в 1917 р.:
Українське військо, мов з могили встало,
Загриміло в бубни, в сурмоньки заграло,
Розгорнуло прапор сонячно-блакитний…
Прапор України! Рідний, заповітний!

Вільну Україну не скують кайдани:
В обороні волі наше військо встане,
Заревуть гармати, закричать шаблі, –
Не дадуть в наругу рідної землі.

Від дощу, від грому оживе руїна,
Зацвіте квітками вільна Україна,
Творчий Дух народу із могили встане,
І здивують всесвіт лицарі-титани“.

Leave a Reply

You can use these HTML tags

<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>